ПАРТНЕРСТВО СІМ`Ї І ПОЗАШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
У ФОРМУВАННІ ЖИТТЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ.
Сім’я – це суспільство в мініатюрі,
від її
цілісності залежить
безпека всієї
людської спільноти.
А.Адлер
Постановка
проблеми у загальному вигляді.
Одна з найголовніших проблем, пов’язаних
зі створенням і розбудовою самостійної, соборної, демократичної держави
України, - освітня. Суть розбудови національної
освіти полягає у відшукуванні форм і способів втілення у життя реальних
здобутків сучасної цивілізації у своєрідних суспільно-історичних і раціональних
умовах творення української державності.
Дитина прийшла на Землю… Для чого? Щоб
навчитися лічити, читати, писати? Щоб опанувати основи наук, підготуватися до
школи, вузу, праці? Ні! Щоб жити. Сьогодні, реально, повноцінно, різноманітно.
Дитина вчиться і працює, живучи.
Зміни, які постійно відбуваються в
сучасному суспільстві з його унікальними технологіями, новим поглядом на цілі і
задачі суспільного процесу, по-новому ставлять питання навчання і виховання
підростаючого покоління. Якщо на початку ХХ століття мова йшла про загальну
грамотність, то сьогодні ми говоримо про
різні рівні грамотності, освіченості.
Людство шукає порятунку в родині, а не в
штучно створених соціальних структурах. Отож і прагнемо створити школу-родину,
де дитина не лише набуватиме певних знань, умінь, а де проходитиме її
дитинство.
Отже, поживні сили для всього дерева
учіння ідуть насамперед від почуттів маленького школяра, від того, як його
зустрічають школа і перший вчитель. Якщо справдилися надії малюка на радість
від шкільного життя, тоді змінюється допитливість, виникає інтерес, який і є
сильним мотивом учіння.
На сучасному етапі розвитку суспільства
освіта стає одним з головним факторів формування людського капіталу. При цьому
позашкільна освіта в Україні є
складовою системи загально середньої
освіти і спрямовується на розвиток здібностей талантів дітей, задоволення їх
інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.
Знаємо, що позашкільна освіта має свою
давню історію, обумовлену багатогранністю змісту і форм здійснення. Характерною
особливістю становлення і розвитку позашкільної освіти є постійне соціальне замовлення на неї з боку людей,
зокрема дітей і їхніх батьків, суспільства, держави.
Мета:
показати партнерство сім’ї, школи,
позашкільного закладу у формуванні життєвої компетентності особистості.
Організацію
сучасної позашкільної освіти на місцевому рівні здійснюють позашкільні заклади,
розгалужена мережа яких сприяє забезпеченню доступності дітей до позашкільної
освіти, задоволенню їхніх освітніх потреб.
Наявність розвиненої мережі
позашкільних навчальних закладів в області дозволяє забезпечити широке
охоплення дітей і молоді позашкільної освітою, організованим дозвіллям, тому їх
інтерес до роботи цих закладів залишається високим.
В області в сучасних умовах
функціонують різні типи і види позашкільних навчальних закладів широкого
спектра тематичної спрямованості: центри, будинку, клуби науково-технічної
творчості, станції юних техніків, станції юних натуралістів,
еколого-натуралістичної творчості, туристсько-краєзнавчої творчості, художньої творчості, клуби фізичного
виховання, ДЮСШ.
Позашкільні навчальні заклади реалізують
право громадян на позашкільну освіту, надаючи знання, формуючи вміння, навички,
розвиваючи творчі здібності, обдарування відповідно до освітніх потреб,
мотивів, нахилів, інтересів у вільний час, забезпечуючи емоційний, фізичний
та інтелектуальний розвиток особистості
в цілому, створюючи умови для їх творчої самореалізації, підготовки до активної
професійної та громадської діяльності, соціального захисту.
Позашкільний заклад сьогодні-це логічне
продовження школи, це додаткова освіта дитини без відриву від основної її
«роботи» - навчання. Тому шукати відповіді на питання: «Яка роль закладів освіти в процесі формування життєвої
компетентності дитини? Чи завжди навчені діти – це компетентні, щасливі діти?» ми будемо разом: школа - сім’я – позашкільний
заклад.
Уже сьогодні батьки зрозуміли, що
«виховання - занадто серйозна справа, щоб довіряти її тільки педагогам», тому
робимо висновок :»Без єдиного колективу педагогів – батьків – дітей не можна
говорити про якісну освіту та виховання. Якщо порівнювати з дорожніми знаками,
то без знака «трикутник» безпечного і швидкого руху по дорозі Знань не буде».
«Трикутник» - спільність дій педагогів,
вихованців, батьків. Свобода думки, рівність у
взаєминах, взаємоповага, небайдужість до того, що відбувається з дитиною в освітньому закладі
та за його межами.
Батьки – найкращі вихователі, а тому,
насамперед, вони відповідають перед власною совістю, народом, державою за
виховання своїх дітей. Саме в сім`ї складається і поступово змінюються ті або
інші життєві установки особистості,
котрі й визначають сутність її духовності, її моральне обличчя.
Сьогодення вплинуло на зміст
позашкільної роботи з дітьми і підлітками. Ринкові відносини, конкуренція,
вільний вибір галузі діяльності сприяють посиленню потреби особистості у
додатковій освіті, ранньому професійному самовизначенні. І головне –
посилюється увага й зацікавленість батьків до позашкільної діяльності дітей,
зростає попит на додаткові освітні послуги.
Спільна діяльність школи і позашкільної освіти з батьками має на меті
розкрити необмежені можливості більш раннього плідного розвитку дітей у
позаурочний час, грамотно показати батькам методику домашньої педагогічної роботи щодо
закріплення особистих здібностей та
інтересів дітей: домашні вернісажі, вікторини, знайомство з науково-популярною літературою, поїздки в
музеї, бібліотеки, відвідування виставок тощо.
Така спільна робота вчителів і педагогів
позашкільних закладів з батьками надзвичайно важлива, надто тоді, коли діти
переживають складні періоди в житті. В цей час відбувається своєрідний «пік»
якісних змін дитини, коли вона природно самостверджується, замислюється над
своїм «завтра». Саме в цей відповідальний період все залежить від того, чи
можуть батьки разом із рештою виховних інститутів якомога ближче підійти до
дитини, щоб повести в потрібному
напрямку розвиток її внутрішніх сил.
Головна турбота, яка стає перед
педагогічним колективом позашкільного закладу – зробити все для того, щоб
дитина і в сімї, і в позашкільному закладі, і в школі ні на хвилину не
залишалася ізоляції, не допустити того, щоб вона втратила самоповагу.
Без залучення батьків до вирішення будь-яких питань, пов’язаних з с проблемами
вихованців, учнів, школярів не можливо досягти успіху. Лише тоді, коли в родині та школі дитина живе одними й тими ж
ідеалами, тревогами, зрештою, навіть побутовими звичками, вона формується гармонійною особистістю. На цій основі
взаємні зв’язки здійснюються в різних педагогічних ситуаціях за умови спільного
вирішення виховних проблем, стимулювання
розвитку суб’єктивної позиції дитини у процесі впливів на особистість,
регулювання оптимальних взаємин у
системі особистість – сім`я – школа – позашкільний заклад – суспільство.
У зв’язку з цим можна казати про педагога
позашкільного закладу, який має професійні знання, творчий підхід до роботи,
використовує інноваційні форми і методи на заняттях гуртків, має демократичний
стиль спілкування, але без допомоги батьків не досягне особистої мети –
виховати всебічно розвинену гармонійну особистість, здатну реалізувати себе в
професійному, громадянському і сімейному аспектах. Педагог позашкільного
закладу має такі можливі якості, як:
·
уміння впливати не лише на вихованців, а й на їхніх
батьків, друзів, сусідів, на загальну педагогічну ситуацію в мікросоціуме, на
групове спілкування дітей і підлітків, що передбачає відповідну професійну
оснащеність, широкий профіль підготовки позашкільного педагога, а також чітку
власну громадянську позицію;
·
уміння працювати в умовах неформального спілкування з
позиції неофіційного лідера;
·
уміння бути учасником спільної творчої діяльності, не
відділяти себе від вихованців, залишаючись їхнім керівником;
·
здатність будувати свої взаємини з вихованцями на основі
діалогу: мати свою концепцію виховання з урахуванням власного характеру і власних можливостей впливу на духовний
розвиток дітей.
Батьки сьогодні потребують від
позашкільного закладу:
·
задоволення потреб своїх дітей;
·
вивільнення часу для особистої самореалізації і
відпочинку;
·
отримання кваліфікованої педагогічної та психологічної
інформації і допомоги;
·
спілкування;
·
самоствердження, приналежність до певної соціальної
групи.
Таким чином, з одного боку існують
потреби батьків, з іншого – бачення і цінності самого закладу.
В БДЮТ в свою чергу, в роботі з батьками доцільно поєднуються різні форми
роботи, як індивідуальні (бесіди з батьками, психологічні тренінги,
відвідування сім`ї, вихованців) так і колективні (засідання батьківських
комітетів, батьківські збори, лекції, конференції, сімейні свята, подорожі,
екскурсії). Традиційними стали свята: «Родинне свято», «День матері», «Бабусина
скарбничка»).
Проводиться педагогічний всеобуч
батьків, налагоджено співпрацю педагогічного колективу з лікарями, психологами,
які на батьківських зборах виступають з лекціями, методичними порадами. В
закладі проводяться сімейні свята,
організовуються виставки учнівських та батьківських робіт з
декоративно-прикладного мистецтва, виставки «Хобі моєї родини», тощо.
У цій роботі разом з батьками ми
виховуємо дитину соціально компетентну і психологічно стабільну. Для цього
заклад шукає різні шляхи формування життєвої компетентності особистості.
Життєва компетентність – це знання,
вміння, життєвий досвід особистості, необхідні для розв’язання життєвих завдань
і продуктивного здійснення життя.
Закономірним є пошук відповідей на
питання: «Як допомогти дитині обрати свій шлях і ефективно інтегруватись у
суспільство? Як позашкільна освіта сприятиме особистісному розвитку? Як плекати
людину – господаря власної долі?»
На цій основі формується нова педагогіка
– педагогіка життєтворчості, в центрі якої – дитина, з її радощами і болями,
злетами і драмами, інтересами і потребами, з її напруженим світом.
Щоб формувати та розвивати особистість,
треба задати питання саме до неї, вивчити її потреби та можливість.
Вихованець позашкільного закладу –
життєво-компетентна особистість, психологічно-стабільна особистість,
соціально-компетентна.
МАЄ
власну думку, як протистояти наркотикам, культу насильства, утягуванням у
злочинність. ПОСТІЙНО розвивається, навчається новому.
ЗДАТНА зберегти себе від руйнування, до
продуктивної співпраці, самоконтролю, самодопомоги. КРЕАТИВНА - залучається до
надбань людства. УМІЄ гармонійно
спілкуватися. ЗНАЄ власні потреби і
можливості бажання і очікування. ВИКОРИСТОВУЄ
різноманітну інформацію і критично її осмислює. ВИРІШУЄ проблеми, використовуючи свій досвід.
Тож,
підсумуємо: щоб дитина зростала щасливою, вона повинна знати, вміти, хотіти
і самореалізуватися у конкретних
моральних вчинках.
Саме в сім’ї людина засвоює ті норми,
традиції, цінності, які уже сформовані і впливають на дитину.
Але реалізація мети та завдань
формування життєвої компетентності проходе через позакласну, позаурочну,
позашкільну діяльність.
Бажаною мірою життєвої сили дитини
(фізичної, психічної, соціальної) можна визнати таку, яка забезпечує їй
компетентність, дає відчуття повноти життя, реалізованості своїх прагнень,
лишає резерв для подальших продуктивних дій, збагачує радістю від спілкування з
різними однолітками, які щось уміють краще, а щось – гірше за тебе. Але від
того не стають кращими чи гіршими людьми, товаришами, друзями.
Нехтування проблеми вільного часу,
фізичного, психічного і соціального простору дитячого Я раніше чи пізніше
обов’язково дасться взнаки. Поки ще не пізно, давайте вчитися рахуватися з
реальними життєвими проблемами дитинство. Вважаю доречним навести вислів
драматурга Володимира Розова : «Знання можуть бути купою каміння, під якою
захоронена особистість. Але можуть бути і пірамідою, на вершині якої стоїть
особистість».
Тож, можемо чітко сказати, що сім’я та
позашкільний заклад – це берег і море. На березі дитина робить свої перші
кроки, отримує перші уроки життя, а потім перед нею відкривається непізнане
море знань, і шлях в цьому морі прокладає школа, позашкільний заклад.
Це не означає, що дитина повинна
повністю зовсім відірватися від берега – бо ж навіть моряки дальнього плавання
завжди повертаються на берег.
Немає коментарів:
Дописати коментар